Еталони і негативи

17.10 - неділя, мабуть, одна з найеталонніших у цьому році, якщо взагалі не в житті)
Пробуватиму повторювати і долати ці досягнення в наступні.
--------------------------------------------------------------------------
А 18-10 - День прожитий марно. Не люблю себе.
Я знаю що я дещо суб*єктивний в цьому плані, але за що ми всі себе любимо? І чи справді є за що?
Сумніваюся,що ті, в кого як виявляється "є за що", чесні навіть перед самим собою - завше є якась перекручення, заввищення їхнього значення і ролі, помпезність отака собі.  А насправді ж, вони - ..  принаймні не мають аж так собою пишатися і тулити всюди.
А тим хто, справді має за що любити і поважати себе, і зізнається в цьому сам на сам, усвідомлюючи і свої недоліки і помилки (які мають бути у меньших обсягах ніж переваги, за логікою, адже чого тоді пишатись-любитись - якщо 1 + і 10 - у тебе), я готовий низько вклонитися.
Мені буде за честь потиснути їм руку. У мене буде тоді взірець на кого рівнятися в цім житті. Якщо це люди чесні, справедливі, вольові. Та чи багато таких? І чи Ти один із них? Подумай. Відпиши.

=Рядки=

Світ перевернувся.
(Це тільки для мене і то, не зовсім відповідає дійсному стану речей, зате звучить дуже пафосно).
Сталося тільки те, що я розділив ліжко з трьома.. (а може і більше, не пам*ятаю вже скількох їх було..)  годинами сну.  Деякі альтернативні варіанти завершення попереднього речення мене б також цілком влаштували б, але це лише альтернативні варіанти. Принаймні поки що:)
---------
 Відбувається процес внутрішньої трансформації мого морально-хворого механізму світо-сприйняття. Виявляється, іноді можна робити і те, що, як  мені здавалося, не правильне і хибне. Я і раніше робив подібні речі, але це ставалося або внаслідок незалежних від мене обставин або робилося неусвідомлено. Зрідка, може, десь там, у цих ситуаціях і виявлялася моя воля, але важко пригадати, було чи не було це якось пов'язано якщо і не з повною передачею , то хоча б з частковим поділом  відповідальності за ці діяння з кимось іще.

А зараз же я це сам усвідомлюю, несу за це повну особисту відповідальність, і що найцікавіше, мені це подобається.  Якихось перегибів я не витворяю, та мені поки що це і не треба. Чим радикальніше, тим більш відповідальніше. А от із задоволенням від цього інтересно: в силу ризику і гостроти воно буде досить високого рівня, але в разі якихось наслідків (відп-сті), не певен, що цей рівень не зменшиться.
І хай він буде задовільним цей рівень, хай це стане яскравим спогадом життя, який потім в старості ностальгійно згадуватиметься, але як це все сприйматиметься, якщо опісля - настане якась незгода, неприємність -середня\велика? Чи достатнім буде спогад і втіха від нього, коли ти потім терпітимеш негативні наслідки цих спогадів?
Класно було б сказати, що це закон природи\життя: такий собі урівноважений порядок видачі +, з наступною також самою видачею мінусів. За все необхідно розплачуватися.
Але чи це дійсно так?

=Цитата=3=

 Невозможное - лишь следующий шаг за пределы возможного. И иные делали его, даже не подозревая, разве нет? Это как случайно  постучаться в соседнюю дверь...

= = =
Антифан,  драматург IV  века  до  н.э.:
"Кому из нас ведомо будущее, кто знает, какие  страдания сулила  нашим друзьям судьба? Потому - быстро возьми два гриба, что найдены под тем буком, и приготовь-ка нам их".
= = =

Но всем  ведь  известно  -  лучший способ  решить  какую-то проблему... просто махнуть на нее рукой.

 = = =
Что драматического  в уходе?  Вы слышите звук удаляющихся шагов, и  обычно после этого не следует  ничего. Шаги  по лестнице  вниз - истинный  их смысл редко раскрывается сразу; обычно  через минуту после  того, как вы их услышали, вы чувствуете себя так же, как и  за минуту  до. Как бы ни был слаб человек, он способен  вынести потерю  - в  течение  нескольких  часов, нескольких  дней, нескольких недель; и лишь по прошествии  месяцев мы действительно постигаем, что потеряли.
     Юпп покидает меня, но я  - я уже не тот, каким он  застал меня. Я вырос интеллектуально. У  меня  есть хотя бы  пригоршня  забавных  воспоминаний  и что-то, что я не знаю, как точно назвать. Оптимизм?
------------------------------------------------------------------------------------------------------
Тибор Фишер. Философы с большой дороги

A new

Може, це тільки здається мені (але хіба це цікаво??), та я ніби навчився керувати своїми думками. В тому розумінні, що коли одна негативна думка нав*язливо тисне, починаю думати про будь-що інше, не завжди це має бути щось прямо таки веселе, згодяться і думки про навколишні предмети, обстановку (коли розглядати їх). А далі - будучи "в ефірі", цей контент видавлює на десяту дорогу отой непотріб, який мені заважає.
 Практики б побільше.. А то може це дієво тільки за незначного пориву негативу. Хоча, коли навіть він зашкалюватиме, то проблема буде лише в тому, що з ним треба довше повозитись: затратити більше часу, розшукувати безліч нешкідливого думко-баласту. Але в принципі, це можливо.

=Цитата=2=

Мужчинам на заметку: вы теряете интерес к противоположному полу, только
когда вы: (a) мертвы или (b) скорее мертвы, чем нет. Воистину мы обречены на абсолютную идентичность с нашей внутренней  сущностью, имя которой - половая железа. Я, например, всегда знал, как  безошибочно определить,  болен  я или нет: если  мысль о  молодой блондинке в неглиже не заставляла кровь радостно вскипать  - пора идти ко врачу.  Это  правило  так  же надежно,  как правило буравчика.

= = =

Ты  оглядываешься  назад  -  на  пропущенные свидания, плохо очищенный картофель,  предательства друзей, немытые тарелки, одинокие вечера за столиком в ресторане, дорожные пробки, отмененные поезда, телефонные звонки, на  которые отвечать не хотелось, облысевшие зубные щетки -  и сознаешь, что  это  не  просто  пропущенные свидания,  плохо  очищенный
картофель,   предательства  друзей,  немытые  тарелки,   одинокие  походы  в ресторан, дорожные пробки, отмененные поезда, звонки, оставшиеся без ответа, поредевшие зубные щетки, это - твоя жизнь. Полагаю, многие видят цель нашего бытия в  мире  не  в  жизни,  а  в  поддержании  собственного существования, идиотской рутине, ожидании работы, утверждении своей гребаной неповторимости - короче, ищут, чем бы заполнить отпущенный нам промежуток времени.

= = =
День -  будто назойливый коммивояжер - пытался через щель  в занавесках соблазнить нас образчиком своей  продукции.  Солнечный  свет  не произвел на меня  особого впечатления. Слишком старый трюк, чтобы  на него попасться. На меня он, во всяком случае, не действует.

= = =
Только вообразите, сколь велико было бы мое  отчаяние, убивай я год за годом каждое  утро  бегом трусцой  - до  одышки, воздерживайся  от  вина  и  пива, шарахайся, как от огня, от закусок, а единственной настоящей  трапезы в день избегая  под  тем  или  иным  надуманным  предлогом, -  чтобы в  конце  быть изрешеченным в дешевом отеле пулями, как мишень в ярмарочном балагане.

harm. only.

Attention! Увага! 

Дисгармонійний пост.
- - -
Люди поділяються на 2 категорії:
- ті, котрі все виплескують на інших; 
- ті, котрі тримають все в собі.
 - - -
Хм.. Це здалося?!
Чи й справді, коли ти прочитав книгу чи переглянув фільм (монолітно: всі частини), коли втратив друга або кохану людину (не обов*язково через смерть) і т.д., то тоді тобі треба час, щоб знову з*явився інтерес задовольнити певну свою потребу - у читанні, у кінофільмі, другові, коханні?
- - -
Завжди думаєш: мені б трохи вільного часу - і я б зайнявся чимось корисним, зробив би те і те.. А потім така нагода випадає. І.. як завжди. Все навпаки.
- - -
Дочитати одну, прочитати та перечитати стільки ж книг за все літо - це замало?
 

=Цитата=

Я часто удивлялся, почему никто из пишущей братии не попробует своих талантов в том, чтобы изобразить внутреннюю жизнь молодого человека в пору возмужания, пока он еще не встал на ноги.

Но зато я живо помню, через что прошел сам:

--- Ужасающая, сковывающая скромность сменяется нелепыми и случайными припадками дерзости, которые не более чем ответная реакция на эту самую скромность; 

--- тоска по дружеской близости;

--- мучительные переживания по поводу воображаемых промахов;

--- чрезмерные эротические опасения;

--- смутные томления, пробуждаемые абсолютно всеми женщинами, и парализующая дрожь в присутствии некоторых из них;

--- агрессивность, причина которой в боязни собственного страха;

--- внезапные приступы уныния, глубокое недоверие к себе.

... и точно так же от всего этого страдает сейчас какой-нибудь паренек 18 лет, которого ты увидишь, выглянув из окна. 

===Arrival===

Весь день провів у пошуках найліпшого UA-середовища у царині блогерства. Банк зірвав даний сайт. ЖЖ прийшов другим, але вакансія була тільки одна. Тож, буду тут приживатись.